Всі новини

Царство попелу

02.04.2018 19:15

Вітаю усіх слухачів та читачів найкращого мережевого радіо Української рок-музики!

Цього разу вітання Вам настільки теплі, що здатні спалити та перетворити на попіл.

Чому?

Бо в останній день березня у Києві відбулася подія, яка переходить дуже далеко за межу під назвою «важка музика», та йде набагааааааато далі.

А, отже, ласкаво просимо у нове царство, у нову країну!

Захід носив назву Аshen Dominion fest і був організований музичним, звукозаписуючим лейблом з відповідною назвою - «Аshen Dominion». Переклад з латині («мертва» мова, що уже символічно) означає дослівно «попільна країна», або «країна попелу».

І збирає ця країна навколо себе, у свої володіння, справді важкі, але, водночас, цікаві та оригінальні команди.

Усі гурти фестивалю були представниками різних течій у царині «чорного» металу. Отже, час стати гостями цієї химерної країни…

Початок:

Це не попіл, це… СНІГ?!

Вечір почався зовсім не з попелу, а як не дивно зі снігу!

Зі справжньої завірюхи над покритими лісом вершинами Карпат.

Це Severoth і саме він розпочав цей концерт.

Такого не очікував ні я, ні будь-хто з гостей і це було справді чарівно.

Власне Severoth це гурт однієї людини, який існує з другої половини 2000-х років та був заснований у Дніпрі.

І повертаючись до теми зимового лісу: у гурту є альбом 2017 року під назвою «Forestpaths» («Лісові стежки»), де у музичному стилі слухачам описується стан лісу та його природи навесні, зимою, влітку…

А тепер уявіть, що музикант вирішив для того, щоб слухачі краще відчули атмосферу лісу узимку додати крім музичної складової і ще й  візуальну! І крім очей та вух можна було також відчути, як на тебе падає сніг, штучний звісно, але це не важливо.
Важливо, що на час, поки лунала музика ти міг відчути його справжність. Його і тієї хуртовини!
Надзвичайно круто для найпершого (!) виступу.
Зі слів Severothа, свого часу не він обрав блек-метал, а блек-метал обрав його.
Тут мені додати більше нічого, я лише додам уривок твору Українського поета-шістедесятника Миколи Вінграновського
його твір був тут, посеред цього зимового лісу та між нами:

«Вже неминуче буде сніг 
З хвилини на хвилину… 
Завіє сніг і наш поріг, 
І в полі бадилину».

За снігом прийшла ЧУМА.

Коли відкрилася сцена і з’явився гурт KZOHH, то перша асоціація, що у мене виникла «культисти Лавкрафта».

Їх оригінальні костюми виглядали так, ніби музикантів утопили, спалили, повісили, а потім вони воскресли з пекла та прийшли грати на концерт!

 

Насправді, моя здогадка була далекою від істини.

Образи, свічки, часник, ліхтарі та ще багато іншого мало передати відчуття середньовічної «чорної смерті» або бубонної чуми.

Жах та муки тих подій, коли люди помирали мільйонами і не знаючи істинних причин епідемії шукали (та не знаходили) спасіння у молитвах, полюваннях на відьом та самокатуванні.

Цей виступ був надзвичайно атмосферним і, якщо мета була показати жах тих днів, то ця мета була досягнута.

Концепція смерті від чуми взята з їх останнього альбому, а сам же гурт існує відносно мало – приблизно з 2013 року. Склад гурту неоднорідний: частина зі «столиці блек-металу України» Харкова, частина з міста Ужгород.

А ще, саме KZOHH буде серед тих кількох гуртів, що представлятимуть Україну у Литві на фестивалі KILKIM ZAIBU.

Царство попелу набирає швидкості.

Наступні гурти, у порівнянні з першими двома були уже швидкими та ДУЖЕ швидкими.

Як у класичному black metal – формується справжня стіна звуку, як кулеметна черга, яка не припиняється.

Гурт з Харкова під назвою Ulvegr існує з 2009 і це був найближчий, до поняття класичного блеку, гурт цього вечора.

У них є уже 5 повноцінних альбомів, а вокаліст там Helg – гітарист гурту «Khors».

Відомий також по співпраці з проектами і гуртами «GreyAblaze», «KZOHH», «Runes of Dianceht», «Ygg», «Thunderkraft»…

Після Ulvegr на сцену блек-фестивалю виходить гурт, який сам (зі слів учасників) не вважає свою музику блеком.

Ну, що тут скажеш – частково з цим можна погодитися, адже з того боку сцени музика може сприйматися та виглядати, часто-густо, зовсім не так, як з фан-зони.

Raventale – ось їх ім’я. Вони Кияни.

На питання «чому саме блек?», я отримав відповідь:

«бо у блеку набагато більше місця для самореалізації, ніж у інших жанрах».

Виступ Raventale був на 50% мелодійним та повільним, і на 50% шаленим та швидким.

Мелодійності додавала наявність «клавішних», я навіть так скажу: це був якийсь «космічний» блек.

У цій музиці я відчув космічні сили природи, те, що рухає цей світ та інші світи.

Ще хочу додати – символ, який можна було побачити на виступі взятий з їх останнього альбому Planetarium - 2017 поєднує у собі символи вірувань та елементів, і намалював його один з учасників гурту - Astaroth Merc

І ось час для контрольного пострілу.

Хто слухає РокРадіо після 23.00 (коли починає грати "СуперТяж"), той чудово знає такі пісні як:
«Долина мертвих птахів», «Шляхом кривавих доріг», «І ніч схиляється до наших лиць» (інструментал), «1664», «Востаннє», «Струнке павутиння самотності» ну і «Мій козацький шлях».

Усі ці пісні належать харківській команді Khors, заснованої у 2004, що робить її найдосвідченішою серед інших на цьому фесті.

Усі названі мною пісні з їх останнього альбому під назвою «І ніч схиляється до наших лиць», що вийшов у 2015. У альбомі 8 пісень, а у нас лунає в ефірі 7 із них!

І, звісно, на цьому концерті вони лунали не всі, проте були пісні з їх минулих альбомів також: англомовні та україномовні.

Досить цікаво, але від самого початку гурт творив та співав англійською, але два його останні альбоми змінили цей тренд.

Також «Khors» входить у число найвідоміших блек-гуртів України за межами України. 

А от з приводу самого виступу можу сказати лише таке – коли під час другої пісні (може третьої, не згадаю точно) почали «мертві птахи злітатися у долину» то моє горло сказало мені: «Все, чувак, на сьогодні я уже своє відпрацювало, бувай!». Так я зірвав голос і нормально кричати «НА БІС», коли було треба, уже не міг. Це насправді не проблема – горло пройде через кілька днів, а емоції від цього виступу залишаться назавжди.

Наживо «Khors» звучать професійно і важко – так, як цього хотіли усі ті, хто прийшов у «Царство попелу»

Усе було варте того, щоб побувати на цьому фестивалі.

5 годин!

5 годин які показали, яким здатен бути різнобічним блек-метал.

5 гуртів які викладалися на повну.

5 годин проведених у паралельному світі.

І кілька слів на останок.

Дякую музикантам за відрив та те, що знайшли кілька хвилин відповісти на запитання для РокРадіо.

Дякую організаторам за фестиваль – він був на рівні.

Дякую усім фанатам, гостям та просто моїм друзям, які надали сенсу цьому вечору.

Ще обов’язково побачимося/почуємося!

З повагою Костянтин Конохович.





02.04.2018 20:25
Тетянка Вдовіченко
Один з найкращих Костіних фідбеків!
03.04.2018 13:02
Олександр Михайлович
І я там був, мед-пиво пив. Два різних відчуття: захват від професійного виконання шикарної музики (українська блекова сцена зараз дуже високого рівня), і розчарування від кількості відвідувачів, бо на таку подію їх могло бути більше. Оргам - спасибі, командам - аплодую!

Напишіть свій коментар

Введіть число,
яке Ви бачите на зображенні